* * *
А милость Господа во всем:
В любой чуть видимой былинке,
В почти невидимой соринке.
А милость Господа во всем.
А милость Господа во всем:
В куске насущноденном хлеба,
В разливе утреннего неба.
А милость Господа во всем.
А милость Господа во всем;
В пришедшей к нам внезапно боли,
В свободе нашей и неволе.
А милость Господа во всем.
Славь Бога на земле за все;
Ни в чем Он зла не пожелает,
Что Он творит — один лишь знает,
И этим благо нам несет.
Славь Бога на земле за все.
* * *
Не вправе муху презирать:
Живет она и так немного.
И у нее своя дорога.
И у нее — отец и мать.
Не вправе презирать коня:
Волочит он свою телегу.
У кобылицы ищет негу,
Призывом-ржанием пленя.
Не вправе презирать себя:
Ты ищешь в этой жизни счастья,
Любви, душевнго участья,
И ночью, и средь бело дня.
Меня тревожит лишь одно:
Могу ли дать — чего желаешь.
И ты пока не понимаешь —
Быть сколько вместе суждено.
* * *
Едва ли хочется грустить.
Но грусть-то как на сердце не пустить?
Она сама приходит в должный час,
И нет отказа для неё у нас.
* * *
Мы не знаем сколько нам
Плыть по жизненным волнам.
Это даже и не худо —
Знать: беда придёт откуда.
Хорошо, когда внезапно
Оборвётся нить. Понятно.
ПАЯЦ
Сегодня тебе не до смеха,
Но надо идти в этот круг.
Потехи, потехи, потехи
Ждет зритель, твоих услуг.
Зрителю надо смеяться,
Билет был ценою за...
Паяца, паяца, паяца,
Паяца подай на глаза…
Затоптано все и измято,
Раздроблена в щебень стена:
Куда-то, куда-то, куда-то
Сбежала с приезжим жена.
Рот сжат и парик не зализан,
Нет глупостей, нету острот.
Но даже от грустной репризы
Хохочет довольный народ.
* * *
Говорят нам, что смерть — конец,
Потому наслаждайся жизнью.
Сколько их захлебнулось в вине,
Отгуляв на собственной тризне.
Все, конечно, уходит в закат,
В вечный мрак я не верю, однако;
Так зачем о мгновении дня
По уходу его плакать?
Обольщавший нас пестрый вздор
Вечной правды от нас не заслонит...
Чтобы утром встать из-за гор,
Солнце нынче в море утонет.
* * *
Жизнь человека быстротечна,
Как и следует, конечно.
Пусть он идёт без вечности
По этой скоротечности.
Зачем его войной глушить,
В иной мир отправлять спешить?
* * *
За доброе дело дважды плати
Тому, кто помог тебе как-то в пути.
Мы тем от скотины и отличаемся,
Что можем на помощь
Друг другу прийти.
* * *
О своих заслугах не звони,
Как бы не топорщились они.
Но, а коль бренчать в колокола,
Значит и заслуга-то мала.
* * *
Гадость мелкая повсюду,
Всю перечислять не буду.
Прёт она от мелкоты.
Это точно знаешь ты.
* * *
А иному дураку
Глупость всякая в строку.
И решать ему с руки:
Все на свете дураки.
* * *
Негодяем и зовётся,
Кто за дурь упорно бьётся.
За свои желания -
Недопонимание.
* * *
Ясно, уже не выгрести,
Нет смысла стучать клюкой.
Дряхлому не до мудрости,
Как бы скорей на покой.
* * *
Кто боится всяких бед,
Проживёт немало лет
Зарывшись в ил прудовый,
Под толщею пудовой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.